Останнім часом ряд вітчизняних ЗМІ намагаються штучно створити атмосферу скандалу довкола кадрових призначень в Українському транспортно-логістичному центрі (УТЛЦ).
Логістичний центр контролює всі вантажні залізничні перевезення Укрзалізниці, що робить його ласим шматком для найбільших операторських підприємств, в управлінні яких і перебувають державні вагони.
Тому не треба довго шукати відповідь на те, хто ж замовив інформаційну кампанію проти кадрового оновлення керівних посад у підприємствах Укрзалізниці.
Примітно, що команда реформаторів Мінінфраструктури на чолі з міністром Пивоварським фактично з самого початку роботи в галузі піддавалася шаленому тиску через намагання змінити старих керівників держпідприємств, в тому числі і на залізниці. За підрахунками експертів, на чорний піар проти Пивоварського було витрачено близько пів мільйона доларів. Розмах відверто вражаючий, але ще більше цинічний, оскільки замовники саботують зміни у транспортній сфері засобами мас-медіа, які б мали слугувати цим змінам. До того ж оплачуються брудні кампанії вже точно не заощадженнями із зарплати директорів державних підприємств, які, схоже, надовго зарезервували за собою теплі місця.
Судячи із заголовків новин у ЗМІ щодо так званого скандалу, насправді неіснуючий інцидент з УТЛЦ (керівництво якого сьогодні спокійно виконує свої обов’язки) подається як спроба чинної влади у корупційний спосіб прибрати до рук контроль над залізничними перевезеннями. Однак якщо детально проаналізувати, чиї інтереси зачіпає призначення нових керівників логістичного центру, замовники медійної істерики випливуть на поверхню, при чому зі скопом власних скелетів у шафі.
Справа в тому, що безпосередньо вагонами для вантажних перевезень управляють окремі операторські компанії, монополістом серед котрих є ТОВ Лемтранс, що володіє 51,4% всіх вагонів УЗ (22696 із 44174). Засновниками та головними акціонерами підприємства, яке за прем’єрства Януковича за копійки відчужило державні активи Укрзалізниці, є компанії з більш ніж промовистими іменами власників. Так, одним із акціонерів виступає ТОВ СПС-груп, яке займалося постачання меблів та елементів оздоблення в резиденцію Януковича в Межигір’ї. Директором цієї фірми був деякий Віктор Різанов, охоронець того ж таки Межигір’я. Аналогічною долею у капіталі Лемтрансу володіє ТОВ Укрпромінвестактив, юридична адреса якого збігається зі стуктурами, що належать Олександру Януковичу. Іншим відомим засновником монополіста є ТОВ Укркиївресурс — компанії, сателіти якої обслуговували Межигір’я та були власниками вертольотів і літака президента-втікача. Нарешті, ще одним підприємством-засновником оператора вагонів було ТОВ Сервіс-охорона-транспорт, зареєстроване за адресою ВАТ ЛК Укртранслізинг, яка в 2003-2007 роках майже задарма отримала 20% пересувного складу Укрзалізниці.
Наведені факти красномовно підтверджують, що близькі до Януковича люди фактично керують підприємством, яке розпоряджається десятками тисяч вагонів та отримує мільярди державних коштів щороку. Зрозуміло, що в цій ситуації чужих людей в УТЛЦ компанія боїться як вогню.
Примітно, що Генеральним директором Лемтранса незмінно залишається Володимир Мезенцев. Відомо, що Мезенцев – людина Вілкула, і представляє так звану криворізьку групу в СКМ. Два роки тому один із акціонерів Дніпропетровського стрілкового заводу Олег Левін публічно заявив, що керівник Лемтранса тиснув на акціонерне зібрання підприємства з ціллю змусити власників продати завод. У такий спосіб Мезенцев діяв в інтересах Керченського стрілкового заводу (належить СКМ), який мав поглинути Дніпропетровського конкурента і посісти монопольне становище у виготовленні та ремонті стрілкового обладнання для залізничних шляхів.
Попри те, що Укртранслізинг, мажоритарним аукціонером якого є Лемтранс, незаконно відчужив у держави п’яту частину всього пересувного складу, Мезенцева досі не притягнуто до будь-якої відповідальності. Кількість тіньових і корупційних схем, проведених за допомогою підставних фірм за участю Лемтрансу просто вражає. Найбільш скандальним прикладом є закупка ДП Укрспецвагон трьох тисяч вантажних піввагонів на суму 3 мільярди 60 мільйонів гривень у ТОВ Прем’єр Лізинг. Останнє підприємство виявилося фіктивною підставою Мезенцева і його партнерів, оскільки власником і директором фірми-мільярдера офіційно був житель селища на Луганщині.
Таким чином, стає цілком зрозуміло, хто стоїть за кампанією проти будь-яких неугодних призначень на керівні посади в УТЛЦ. Люди старого режиму настільки міцно прикріплені до своїх годівниць, що навіть втрата покровительства президента-втікача не похитнула їх позицій. Янукович пішов, але його люди, схеми і принципи роботи нікуди не поділися. А, між іншим, саме проти цього свавілля люди на Майдані віддавали свої життя. Тому громадськість та СБУ просто зобов’язані невідкладно відреагувати на ситуацію, поки люди Януковича остаточно не звели нанівець спроби очистити державні підприємства від корупції, тіньових схем і відвертого дерибану.
